yan taksiur circle 230 2

Ян Таксюр

Литератор, сатирик, публицист

 

Мені приснився знову дивний сон –
Приходять у мій дім якісь уроди,
І кажуть: «Ми – посланці від народу,
Синів його відбірний легіон.

А ну, давай, нам, дядьку, напрямки,
Чи можна тебе звати патріотом?
І, взагалі, скажи нам, хто ти, що ти?
Які ти маєш погляди, думки?»

Дивлюсь на тих «відбірних» (хоч і сплю)
Яке ж воно дурне, бридке, убоге!
«А вам, пани люб’язні, що до того?
Ну, звісно, рідну землю я люблю».

Подробнее...

Коли я бачу, як Петро
Шашлик гризе, немов вовчиця,
І п’яний з братом лізе биться,
І гатить йому під ребро,
Мовляв, на Путіна він схожий,
Тоді питаю: «Боже! Боже!
Для цього Ти зробив його?»
І чую в серці: «Ні, не для того…»

Всі звуть мене Іваном,
А прізвище – Губа.
Я був на трьох майданах,
Де вище всіх стрибав.

А вчора напідпитку
Сусід (червоний ніс)
На урочистий мітинг
Запрошення приніс.

– Дай, тему подивлюся,
Я ж не якесь село!
«Здобутки революцій» –
Написано було.

Подробнее...

Якось ввечері, без шуму,
Захиливши грам п’ятсот,
Ми шукали мого кума,
Щоб вести на ешафот.

Хтось хотів його за грати,
Але більшість каже: «Ні!
Тільки страта! Тільки страта!
На війні, як на війні».

Чом, спитаєте, замало
Буде кумові тюрма?
Він сказав, що ми стрибали,
Наче дурні, задарма.

Подробнее...

Ах, друже, друже,
Любий друже!
Мене давно цікавить дуже,
Ну, звідки це тремтіння нервів,
Коли я бачу десять євро?!
І це бажання немовляти
Від радості, пробачте, сцяти,
Коли десь кажуть: «Єлісєйскіє поля»,
«Брюсель», «Монмартр» і «о-ля-ля!».
І хочеться стегном, як курва, вихиляти,
Взуття чуже схилитись і лизати,
Від щастя щось верзти не до пуття…
Як звуть оці мізерні почуття?
Оці нікчемні «чуйства»?
І раптом здалеку – луна, мов з забуття:
«Холуйство! Холуйство! Холуйство!»

В ніч на свято, на Трьохріччя,
Як Майдан наш переміг,
Сон побачив я незвичний
І тяжкий неначе гріх.

Снилось, що три роки тому
В нас нічого не було.
Що сиджу я ніби вдома,
За вікном моє село.

Подробнее...