yan taksiur circle 230 2

Ян Таксюр

Литератор, сатирик, публицист

 

(з циклу «Кошмари»)

І знов наснилося жахливе
(І в нашому краю практично неможливе).
Ніби за рішенням прем’єра й Кабінету
Мого портрета віднині
Розвісить треба по усій країні,
У кожному селі й родині…
І бачу у ві сні: якісь вже бугаї
Заносять силоміць зображення мої,
І ось вже вишу по кутках у кожній хаті я.
Я плачу, плачу: «Хлопці! Братіє!
А де ж свобода вибору
І, вибачте на слові, демократія?»
А ті дивуються, і так мені категорично:
«Оце, добродію, є спражня демократія.
Ну, може, трохи специфічна.
А втім, як не подобається тут вам –
Валіза! Вокзал! Тундра!
Валіза! Вокзал! Тундра!».

(притча)

Ми будували радісне майбутнє,
Нам за вождя був славний пан Петро.
О, дні буремні, світлі, незабутні!
На серці ви залишили тавро.
Петро був отаманом бездоганним –
Шляхетний лицар, майже Робін Гуд.
Лише одну властивість мав погану,
І звичку – теж не зовсім «веррі гуд».

Подробнее...

Один человек, достойный не только на вид,
Был избит и брошен в тюрьму без суда среди ночи.
А один всем известный и в мире влиятельный МИД
Был по этому поводу весьма озабочен.
И даже послал телеграмму с лёгким укором
Своим деловым партнёрам,
Мол, как дела, всё ли «ок», а потом, между прочим, так
Высказал глубокую озабоченность.

Подробнее...

Один нервовий чоловік
(У нього був ще тік)
На гору виліз, плаче,
В груди себе б’є:
– Занапастили ми життя своє!
Дали себе ми обдурити,
Неначе нерозумні діти!
У вуха нам напхали всяку муть,
І ось тепер нас продають…
І так він жалісно волав,
Аж душу нам усім порвав!
Неначе він один розумний,
А ми всі дебіли.
Тоді ми камінцями
Трошечки його побили.
Так, знаєте, одумався,
І тік пройшов (спасибі нашим активістам)
І погляд став прозорий, променистий.
Співа: «Всьо будєт харашо!»,
Коротше, став нормальним єврооптимістом.

В одному лісі
Жили собі зайці та лиси,
Вовки, круки, ведмеді-грізлі,
Коротше, звірі були різні,
Але до уряду чомусь
Там обирали виключно козлів.
І не знаходилось ніяких слів
Чи аргументів для переконання,
Щоб зупинити вічне козлообирання.

Подробнее...

(з циклу «Кошмари»)

Сиджу в садку,
У холодку.
І раптом …йдуть!
Жахливі! Чорні!
– Ви хто?! – питаю.
– Комунальні Реформи!
Я нишком, під ліжко,
Сховався у хаті,
І звідти гукаю:
– Згиньте кляті!