yan taksiur circle 230 2

Ян Таксюр

Литератор, сатирик, публицист

 

Жозе Мануел Баррозу та Штефан Фюле – надзвичайно впливові європейські діячі.

Прим. автора.

Приснилася мені одна частина тіла.
Велика, гарна, біла,                      
До неї рима є відома всім – «Європа».
І раптом, як то кажуть, опа!
Ота частина тіла
Від мене поцілунку захотіла.
Ти, каже, симпатичний вуй,
І мене, симпатичну, поцілуй.
Тут я обурився: «Яке ж ти маєш право?
Чи в нас не правова держава?
Чи ти мене тримаєш за холопа,
Чи темного, пробачте, ефіопа?»
А та мені спокійно так: «Європа –
Моя кума.
У мене там зв’язків і друзів тьма.
Баррóзу cаме той, чи Фюлє.
Подам їм знак – візьмуть тебе в ЄС,
А не подам, так дулю».

Подробнее...

Якось надвечір, зморена працею,
Їхала у метро дівчина Настя.
І раптом бачить напис:
«Зроби собі лазерну депіляцію,
І буде тобі щастя!»
– Тільки де ж узяти грошики, –
Задумалася дівонька.
Потім вдома останню гривню
Вигребла з кошика
Та й поголила кінцівоньки.
Сидить, милується, яка тепер в неї врода,
Але щастя чомусь не приходить.
– Де ж те кляте щастя?! –
Гукає обурена Настя,
І порожнього гаманця при цьому мацає.
І раптом – думка! Висока-висока!
Глибока –глибока!
Може щастя – це не тільки лазерна депіляція?..

1. 

В країні Саливонії
Усі громадяни
Полюбляли квіти півонії.
А якщо хтось полюбляв айстри
Чи тюльпани,
Як ворога судили такого пана.

2.

В країні Саливонії
Усі мешканці любили симфонії.
Сидять у філармонії
Уважно, нерушно,
І хоч у залі спекотно та душно,
Слухають, слухають…
Слухають одну й ту саму симфонію!
А держава, тим часом,
Перебуває в агонії.

Подробнее...

Жила на світі Алла.
А чим жила? Брехала.
Господарі каналу
Любили нашу Аллу.
Бо, як даси їй кешу,
Про що захочеш, збреше.
Щотижня тая Алла
Міняла ідеали.
Людей, держав чимало
Ця дама оббрехала.
Бо їй оте брехання –
Умова існування.
Як рибка вглиб пірнала,
Отак брехала Алла.
Як пташечка співала,
Отак брехала Алла.

Подробнее...

(з циклу «Кошмари»)

І знов наснилося жахливе
(І в нашому краю практично неможливе).
Ніби за рішенням прем’єра й Кабінету
Мого портрета віднині
Розвісить треба по усій країні,
У кожному селі й родині…
І бачу у ві сні: якісь вже бугаї
Заносять силоміць зображення мої,
І ось вже вишу по кутках у кожній хаті я.
Я плачу, плачу: «Хлопці! Братіє!
А де ж свобода вибору
І, вибачте на слові, демократія?»
А ті дивуються, і так мені категорично:
«Оце, добродію, є спражня демократія.
Ну, може, трохи специфічна.
А втім, як не подобається тут вам –
Валіза! Вокзал! Тундра!
Валіза! Вокзал! Тундра!».

(притча)

Ми будували радісне майбутнє,
Нам за вождя був славний пан Петро.
О, дні буремні, світлі, незабутні!
На серці ви залишили тавро.
Петро був отаманом бездоганним –
Шляхетний лицар, майже Робін Гуд.
Лише одну властивість мав погану,
І звичку – теж не зовсім «веррі гуд».

Подробнее...