yan taksiur circle 230 2

Ян Таксюр

Литератор, сатирик, публицист

 

Мені однаково,
Чи спека, чи зима,
Чи нагодована дитина,
Чи голодна,
Чи модна в мене сукня,
Чи не модна,
Чи воля нас чекає,
Чи тюрма…
Стерплю усе!
І навіть те, що мій город
Стоптали гуси…
Але без ТОМОСУ
Піду і утоплюся!

Хтось не повірить, але сталось диво –
Зустрів я лідера держави на Мальдівах.
Він був зажурений, на плѐчах ніби хустка.
– Це ви? – питаю. – Мабуть, у відпустці?
– Виходить, так, хоча ніяк не звикну,
Ще й разу не катавсь на гідроциклах,
Не грав у преферанс, не пив мартіні,
Бо думи всі мої на батьківщині.
– А що бентежить вас? Фінанси чи погода?
– Весь клопіт мій: чи щастя є в народу?
Чи правильну я підібрав команду?
Бо, кажуть, нас вже обійшла Уганда.
Чи не багато побратими вкрали?
І чом так низько рівень впав моралі?
Тут він зітхнув, сльоза душила, видно:
– Свого народу влада в нас не гідна!
Посади обіймають тільки фріки –
Один алкаш, а другий безязикий,
Мов сатана збирає в уряд хлопців
На сраній європейській барахолці!
Та й сам я, вам признаюсь, любий друже,
Вправляюсь з інтелектом щось не дуже…
І раптом, читачі мої люб’язні,
Я вкрився потом наче був у лазні!
– Пробачте! Обізнався! Був неправий!
То лідер був не нашої держави.

Не смій жалітись на життя!
Бо це – стаття.
І кликати до каяття –
Це теж стаття.
І припини своє виття!
Вже є стаття.
Ні, щось пішло не до пуття,
Якщо статеве все життя.

Одній падлюці
На фейсбуці
Я написав, що він
Свиня.
Так той в своїм коменті
Відповів, що то фігня,
І ляпнув нагло
Дві «ухмылки».
Тоді я зрозумів
Свою помилку
І дописав, що він –
Мурло, брехло
І що таких скотів
У світі не було.

Подробнее...

Над Україною холодний вітер свище,
Та у молитві ми не стулимо вуста.
Навіщо храми наші вам? І лаври вам навіщо?
Там ви не стрінете Христа.

Господь піде від вас, як тільки ваші руки
Торкнуться до чужих святинь.
Для Нього ваші «збори» – мука.
Ви – церква-привид.Тільки й скажеш: «Згинь!»

Хоча Христа вам, мабуть, і не треба.
Любов, терпіння то для вас є зло.
І душам вашим не потрібне Небо,
Бо віри в них нема і не було.

Подробнее...

1.

В одній країні
(Ні, не в Україні)
Як тільки зацвіли
Конвалії,
Начальство каже:
– Хочеться мені
Автокефалії.
Про це я мрію
Вже давно,
Роками виглядаю
У вікно,
І сильно мріє
Мій народ,
Хоч він того не зна,
Бо десь пішов
Сапать город.
І так, ви знаєте,
Ота автокефалія
Зайшла у мозок
Тим панам,
Що варто було випити
Сто грам,
Одразу десь на березі,
В Анталії,
Надвечір, взувшись
У сандалії,
Начальство бігало
Вздовж моря
І завивало, наче з горя:
– Де ти, голубонько?!
Прилинь, автокефаліє!

Подробнее...