1. 

В країні Саливонії
Усі громадяни
Полюбляли квіти півонії.
А якщо хтось полюбляв айстри
Чи тюльпани,
Як ворога судили такого пана.

2.

В країні Саливонії
Усі мешканці любили симфонії.
Сидять у філармонії
Уважно, нерушно,
І хоч у залі спекотно та душно,
Слухають, слухають…
Слухають одну й ту саму симфонію!
А держава, тим часом,
Перебуває в агонії.

3.

В країні Саливонії
Дуже не любили усілякі церемонії.
Як ти не демократ –
Револьвера до скроні, і…

4.

ПРО ПИСЬМЕННИЦЮ ХІВРОНІЮ

В країні Саливонії
Жила еротична письменниця Хівронія.
Так у неї майже кожний предмет –
Планшет, кларнет чи турнікет –
Викликав любовні фантазії.
Просто перебувала жіночка
У постійному ектазі.
 Але якось поважні люди
Сказали Хівронії:
– Ви, безперечно, гордість нашої Саливонії.
Та ваші фантазії, хоча й симпатичні,
Але не зовсім вони патріотичні.
І в ту ж саму мить
В серці Хівронії натхнення, як забринить!
І пішов у неї за сонетом сонет!
А творче збудження тепер викликали :  
Багнет, кулемет, гранатомет
І навіть один непоголений
Мужній діяч в окулярах,
Котрий очолював Міністрів Кабінет.
От, що значить, справжній
Патріотичний (і тому, завжди пластичний)
Поет!

5.

ЦІКАВА ТРАДИЦІЯ

Земля Саливонії –  
Щедра та духовно багата.
Але по закону,
Там заборонено любить свого брата.
Люби, кого хочеш,
Чи свата, чи ренегата,
Чи римського понтіфіка.
Тільки не люби свого рідного брата.  
Скажете, забаганка дурнувата?
А може, тут своя місцева специфіка?

6.

ПОДАРУНОК З ГОЛІВУДУ

Якось у Саливонію
Приїхав Бандерас Антоніо.
Чи хтось інший з Голівуду,
Точно не знаємо,
Тож, брехать не будемо.
Зустрічати того Антоніо
Вийшла уся Саливонія.
І була причина такої гостинності –
Казали, що хлопець привіз у подарунок
Чи-то коштовності, чи-то цінності.
А він, і справді, той діяч
Голівудської  культурки,        
Дістає перед саливонівцями
Товстенну  книгу
(В неї ще була золота палітурка),
І підносить той фоліант на таці їм.
А книга називається:
«Як правильно робить мастурбацію».
Саливонівці стоять, очима кліпають,
Рідна природа навкруг в красі та росі.
– Оце усі ваші цінності? –
Питають вони гостя.         
А той посміхнувся,
Широко, білозубо, та й каже:
– Усі.

7.

ВІРА САЛИВОНІЇ 

Більшість жителів Саливонії,
Від старих дядьків
До дітей та їхніх матерів,
Вірили у Трьох Богатирів –
Романа Бандуру, Богдана Файфуру
Та Семена Політуру.
Чекали, що якось вранці, зненацька
Прийдуть ті троє в кожну хату,
Почнуть про всіх дбати,
Життя прикрашати,
І настане рай від Лісабону аж по Карпати.
А якщо в саливонівців запитати:
Чи не пробували ви, шановні,
Христа Бога чекати?
Напружаться хлопці та й спитають:
– А хто це? І з якого він патріархату?