Якось ввечері, без шуму, Хтось хотів його за грати, Чом, спитаєте, замало І тепер він – ворог лютий. Та хіба ж самі не знаєм, Що уже не дно, а днище Ніби він один розумний, Що з того, що хлопець правий? |
Якось ввечері, без шуму, Хтось хотів його за грати, Чом, спитаєте, замало І тепер він – ворог лютий. Та хіба ж самі не знаєм, Що уже не дно, а днище Ніби він один розумний, Що з того, що хлопець правий? |