(байка)
Давно-давно Так, що й не видно, Коли іще були Пани та бідні, Гідні та не гідні, В одній країні (Звісно, що не в Україні) Жив-поживав один Гарант. Ну, зовні просто франт! І якось до Гаранта того Прийшов народ. Такий убогий! Голодний! Домівка просто неба! – От, як нам жить? – питає. – Томосу вам треба! – А їсти що? Немає хліба вдома! – Кажу ж вам, треба Томос! – А чим платить за хату? – Тим самим Томосом. Які смішні хлоп’ята! Як буде Томос, Усе само піде на лад, І не життя в нас буде – шоколад! Наш край перейменуємо В Мальдіви, А вас ми так і будем називать – Щасливі! Ну, люди були вражені Безмежно – Така, пробачте, Томосозалежність! Та що поробиш? Ні з чим пішов народ (А там малі були і голі) І скоро від таких приколів Помер на панщині… Яка ж мораль? Останнє слово Я запозичу у Крилова: «Беда, коль пироги печёт Сапожник, А томосы даёт пирожник». |