(байка)

Давно-давно
Так, що й не видно,
Коли іще були
Пани та бідні,
Гідні та не гідні,
В одній країні
(Звісно, що не в Україні)
Жив-поживав один Гарант.
Ну, зовні просто франт!
І якось до Гаранта того
Прийшов народ.
Такий убогий!
Голодний! Домівка просто неба!
– От, як нам жить? – питає.
– Томосу вам треба!
– А їсти що?
Немає хліба вдома!
– Кажу ж вам, треба Томос!
– А чим платить за хату?
– Тим самим Томосом.
Які смішні хлоп’ята!
Як буде Томос,
Усе само піде на лад,
І не життя в нас буде – шоколад!
Наш край перейменуємо
В Мальдіви,
А вас ми так і будем
називать –
Щасливі!
Ну, люди були вражені
Безмежно –
Така, пробачте,
Томосозалежність!
Та що поробиш?
Ні з чим пішов народ
(А там малі були і голі)
І скоро від таких приколів
Помер на панщині…
Яка ж мораль?
Останнє слово
Я запозичу у Крилова:
«Беда, коль пироги печёт
Сапожник,
А томосы даёт пирожник».