Ты от Борхеса и Маркеса икал,
От восторга поднимая свой бокал,
За культуру и духовности накал,
И вино своё дешёвое лакал.
А когда народ наш бедный заскакал,
Одуревший от обамовских лекал,
Ты на пиршество приплёлся, как шакал,
Ты печеньку свою в кровушку макал,
И в стороночке воробышком скакал,
Когда в Пушкина бросали чей-то кал…
Ну, скачи пока, скачи, ещё скачи.
Всё равно у них не выйдешь в первачи,
От стола их не получишь калачи.
Так и будешь плавать в проруби ничей,
Как шестёрка недоумков-палачей.

Мисливець Вася Голіков
Зустрів у лісі гномика.
– Ти хто? – питає.
– Гномик я.
А Вася думав, «гомік я».
Пальнув, і ніжки до гори…
Та цур вам, кляті підори!

2002

Тракторист Іван – 
Німфоман.
Бригадир Тарас – 
Педераст.
Зоотехнік Кирило
Зробивсь зоофилом.
Яка ж, пробачте, в сраці, ми
Тепер здорова нація?

1997

Не ходіть, поети-браття,
На фуршет.
Не стріляйте у багатих
Сигарет.
Не всміхайтесь на всі зуби
Навмання.
Бо, як скажуть, що вас люблять,
То фігня.
От я був на презентації
Колись.
Довго слухав ламентації
«За жизнь».
Причепився товстолапий,
Як барбос,
Говорив мені, що «бабкі –
Нє вопрос».
Голос ліз мені у вуха,
Як павук:
«Тобі вистачить, братуха,
Сорок штук?»

Подробнее...