«Під час урочистої церемонії в Сочі
ганебно не розкрилося олімпійське
кільце. Ця визначна подія викликала
нечуване піднесення в серцях
справжніх патріотів нашого   
телеканалу».

З репортажу «Найчесніших Новин».

Чого ми із кумом так раді?
(Від щастя палає лице)
На Путінській Олімпіяді
Заїло! Заїло кільце!
– Ти бачив? Заїло! Ти бачив? –  
І плакав мій кум-побратим.
– О, як нам всміхнулась удача! –  
І я заридав разом з ним.
Френди в соціальних мережах
Коменти нам шлють без кінця:
«Вітаємо! Горді безмежно!
Якби ще чотири кільця!»
А потім у купі збирались,
Гуділи мов мухи цеце:
«Ах, як москалі обісрались!»
І знов про кільце, про кільце.
І солодко  було нам разом,
Бриніли усі відчуття,
І там, у глибинах екстазу,
Нам сенс відкривався життя!
Були ми – «ловителі гави»,
IQ мали нижче трави,
Тепер в нас з’явилася Справа –
Радіти від горя Москви.
Радіти, гудіти, триндіти:
«Зламалась Кремлівська Рука!»
А потім триндітимуть діти,
І так на роки, на віка!
Це ж Вічна Мета для країни,
Якої не знали раніш!
Від щастя всі чесні новини
Ставали чесніш і чесніш,
Піднялись освіта, культура,
І творчо творили митці,
І вчили народ наче гуру:  
«Тепер наша віра – в Кільці.
Це наша ідея, основа,
Ми – діти Нового Отця…»
Минали літа. Поступово
Назвались ми – «Свідки Кільця».
І хоч на полях і городах
 Лишились вовки та круки,
 Всміхався голодний народик:
 «Ідейно живем залюбки!»
А Бог, що створив Україну,
Дивився на наші міста,
На мертві сади, полонини,
І кликав, і кликав з Хреста.
Та ми очманіло, без тями,
Душею сліпі та криві,
У схрони збирались, як в храми,
Молитви шептали нові.
Молились – і кожнеє слово
Смерділо, мов тухле яйце –
Щоб здохли в Кремлі всі корови,
І щось про кільце, про кільце…