«Під час урочистої церемонії в Сочі ганебно не розкрилося олімпійське кільце. Ця визначна подія викликала нечуване піднесення в серцях справжніх патріотів нашого телеканалу».
З репортажу «Найчесніших Новин».
Чого ми із кумом так раді? (Від щастя палає лице) На Путінській Олімпіяді Заїло! Заїло кільце! – Ти бачив? Заїло! Ти бачив? – І плакав мій кум-побратим. – О, як нам всміхнулась удача! – І я заридав разом з ним. Френди в соціальних мережах Коменти нам шлють без кінця: «Вітаємо! Горді безмежно! Якби ще чотири кільця!» А потім у купі збирались, Гуділи мов мухи цеце: «Ах, як москалі обісрались!» І знов про кільце, про кільце. І солодко було нам разом, Бриніли усі відчуття, І там, у глибинах екстазу, Нам сенс відкривався життя! Були ми – «ловителі гави», IQ мали нижче трави, Тепер в нас з’явилася Справа – Радіти від горя Москви. Радіти, гудіти, триндіти: «Зламалась Кремлівська Рука!» А потім триндітимуть діти, І так на роки, на віка! Це ж Вічна Мета для країни, Якої не знали раніш! Від щастя всі чесні новини Ставали чесніш і чесніш, Піднялись освіта, культура, І творчо творили митці, І вчили народ наче гуру: «Тепер наша віра – в Кільці. Це наша ідея, основа, Ми – діти Нового Отця…» Минали літа. Поступово Назвались ми – «Свідки Кільця». І хоч на полях і городах Лишились вовки та круки, Всміхався голодний народик: «Ідейно живем залюбки!» А Бог, що створив Україну, Дивився на наші міста, На мертві сади, полонини, І кликав, і кликав з Хреста. Та ми очманіло, без тями, Душею сліпі та криві, У схрони збирались, як в храми, Молитви шептали нові. Молились – і кожнеє слово Смерділо, мов тухле яйце – Щоб здохли в Кремлі всі корови, І щось про кільце, про кільце… |