Один нервовий чоловік
(У нього був ще тік)
На гору виліз, плаче,
В груди себе б’є:
– Занапастили ми життя своє!
Дали себе ми обдурити,
Неначе нерозумні діти!
У вуха нам напхали всяку муть,
І ось тепер нас продають…
І так він жалісно волав,
Аж душу нам усім порвав!
Неначе він один розумний,
А ми всі дебіли.
Тоді ми камінцями
Трошечки його побили.
Так, знаєте, одумався,
І тік пройшов (спасибі нашим активістам)
І погляд став прозорий, променистий.
Співа: «Всьо будєт харашо!»,
Коротше, став нормальним єврооптимістом. |
