Ах, друже, друже,
Любий друже!
Мене давно цікавить дуже,
Ну, звідки це тремтіння нервів,
Коли я бачу десять євро?!
І це бажання немовляти
Від радості, пробачте, сцяти,
Коли десь кажуть: «Єлісєйскіє поля»,
«Брюсель», «Монмартр» і «о-ля-ля!».
І хочеться стегном, як курва, вихиляти,
Взуття чуже схилитись і лизати,
Від щастя щось верзти не до пуття…
Як звуть оці мізерні почуття?
Оці нікчемні «чуйства»?
І раптом здалеку – луна, мов з забуття:
«Холуйство! Холуйство! Холуйство!» |
