|
Слухав я одного барда.
До чого ж співає гарно!
Щось про ліс, про їжачка,
І захопленність така,
І таке в нього натхнення,
Що, забувши сьогодення,
Він полинув у політ,
У далекий, дивний світ.
Потім другий бард виходить.
Гарну пісню теж заводить
Про високеє кохання,
Про світанкові зітхання:
«Люба! Ось, моя рука!..»
Ну, і теж про їжачка.
Ну, а потім сталось лихо –
Перший бард підкрався стиха,
Вдарив декою гітари,
І убив одним ударом
Того другого барда̀.
Як? За що? Така біда!
Кажуть: авторськеє право.
Перший (учень Окуджави)
«Їжачка» привіз на зліт,
Як читав ще «Айболит»
Другий бардик той нещасний,
І пісень про все прекрасне,
Ще маленький, не писав,
Тож, виходить, прав не мав
На цю тему їжачкову…
Хлопці, щось тут нездорове,
Щось ви, любії бардѝ,
Заспівали не туди.
Втім, скажу тобі я, Галю,
Як кудись до фестивалю
Потягне тебе душа,
Май з собою «калаша». |
