Ян Таксюр

Міцна і справжня в мене віра,
Що б не здавалось там комусь.
То ж, не страшний коронавірус,
Бо зранку правильно молюсь.

– Нехай китайська та болячка
Нас, патріотів, обмине,
А от сусідам буде лячно!
Прошу, господь, почуй мене.

Хай по ненашим і неправим,
По всіх агентах-ворогах
Зненацька вдарить та отрава!
І по руках! І по ногах!

Нехай їх скрутить, боже милий!
Нехай їх трусить кожну мить!
І хай мерщій ідуть в могилу,
Бо поруч з ними гидко жить.

Отак моливсь я, та на горе,
Промовив поруч хтось: – Облиш!
Ти сам, Іванко, тяжко хворий.
– Коронавірус?! – Ні, страшніш.

І буде проклята країна,
Твоя земля, життя твоє,
Допоки гріх старѝй родинний
Твій край у муках не зблює.