Колись повірив я в «Квартал»!
Та в КВН, та у приколи.
Тепер стою, малий та голий,
І біль, немов дев’ятий вал,
Мене, мало̀го, укрива.
Копійку варті ті слова,
Які почув я на дебатах!
О, смак обману гіркуватий!
Який же я забудькуватий,
Скажу вам більше – дурнуватий!
Навіщо вірив тій брехні?
Хоча, признаюсь: як мені
Якийсь юнак чи муж поштивий
Розкаже чесно, небрехливо,
Що нас чекає новий день,
Я знову кину бюлетень,
І знов плекатиму надію.
Нічого тут уже не вдію,
Це, мабуть, доля вже така.
Хоч знов облом мене чека,
І відчуття, мов душу вкрала
Босота з темного кварталу...
14.05.2020 |
