|
Одного разу із Європи
Прийшов еліті нашій лист:
– А покажіть-но, любі хлопці,
Душі своєї справжній зміст.
Чи ви там лібертаріанці?
Чи прогресивні кожну мить?
Коротше, треба африканцю
Кінцівки чорнії помить.
А як ви, дійсно, демократи,
І дух сяга в блакитну вись,
То краще б вам поцілувати
Того чорненького кудись.
У місце, де в Європи рима –
Найбільш дотепний варіант.
Привіт вам із Брюселю, Риму,
Цілуєм ніжно, les enfants!
А що ж еліта? Від образи
Заклякла? Що це за листи?!
Ні! Тільки видала наказа –
Мерщій чорнявого знайти.
І ще дала на пошук гривні,
Ну, зрозуміло, із казни.
І африканця, що недивно,
Знайшли на березі Десни.
Воно гуляло там уранці
(Чи то турист, чи то студент)
Аж тут народнії обранці:
– Хлопчино, хочеш в парлямѐнт?
Дозволь тоді, вклонившись низько,
Тебе по-європейські – чмок!
А потім впишемо до списка –
Підеш на вибори, синок.
Не знаєм, з сумом чи веселі,
Сказавши «danke» чи «merci»,
Рекомендації Брюселю
Еліта виконала всі.
Але занадто вже моторно,
Бо тільки скинули безнал –
Прийшло уточнення з Нью-Йорку:
– Потрібен був транссексуал!
Ваш поцілунок – то замало,
І не співайте «будьмо, гей!»
Шукайте ще транссексуала,
Шановні лідери Ukraine!
І що? Нічого! Стали струнко,
А потім та елітна рать
Помчала, щоб для поцілунку
Якогось збоченця впіймать.
Можливо, скажуть: сучі діти!
Тут ситуація тонка.
Є особливості еліти,
У нас еліта отака.
Гнучкі та гідністю пластичні.
Життя без честі – їхня путь.
І доки нам це буде звично,
Нам інших, браття, не дадуть.
27.06.2020 | 