Збирались ми, спокійні зовні,
Хоч хвилювались де-не-де.
Бо всі чекали, що духовність
Відкриє двері і прийде.

І та приходила! Як вітер
Духовність стукала в серця.
І ми, її духовні діти,
Ставали радісні з лиця.

І пили ми оту духовність
З одного спільного ковша.
І все стихало – розум, совість,
Кудись ховалася душа.

Лише духовність панувала
І надихала і вела,
І наробили ми чимало –
То були славнії діла!

З очами, що темніли кров’ю,
Ми, посідавши на паркан,
Мов камінь, кидали духовність
У бездуховних громадян.

Духовності відчувши силу,
(Надія наша у біді)
До нас виходили з могили
Отці духовні та вожді.

Хвилин великих неповторність
І аж до хмар духовний злет!
На крилах янголів – духовність,
А в білих ручках кулемет.

Тече духовність, наче лава,
І кличе відданих труба.
Тим, хто ковтнув духовність, слава!
А тим, хто виплюнув, ганьба!

2020.