|
Реформаторам мови присвячується
Прийміть історію цікаву від поета.
Вона сумніше за «Ромео та Джульєтту».
Один завідуючий…
О, читачу, пробач!
Бо правильно писать «завідувач».
Так ось, цей скромний чоловік
В самотності проводив
На землі свій вік.
Та якось жіночку зустрів –
Завідувачку теж,
І закохавсь без меж!
Любив ту жінку він
І пристрасно, і палко.
Коли ж призналася кохана:
– Я ще професорка,
Членкиня, публічна інтелектуалка –
Відчув завідувач,
Що від любові просто гине!
А люба тихо додає:
– І культурологѝня…
Завмер герой мій,
Як закоханий удав
І терміново весілля зажадав.
Побралися. Гуляли в ресторані.
І гості всі були в такому ж плані:
Поетки, критикині, авторки есеїв,
Редакторка одна
(На вигляд трохи теє)
І весь оцей бомонд
Приніс, як подарунок –
Видання! Двадцять п’ять томів!
Де список був і, я так зрозумів,
Ретельний підрахунок
До мови рідної покращень,
Слів новѝх та змін.
Ну, що тут скажеш?
Зробили молоді уклін,
Помалу якось весілля відгуляли,
І, ясна річ,
Подружжя молоде у шлюбну ніч
Лишилось, як то кажуть, віч-на-віч.
Та в мить жахливу,
Коли завідувачка ніжна та красива
Для поцілунку простягнула личко,
Під подарунком тріснула поличка,
Томѝ упали, хай їм грець!
Усе кохання нанівець,
І милого та милу
Задавило.
Я чув, що родичі тих бідних
Принѐсли клятву гідну
Помститися віднині
Усім членкиням і філологиням,
Професоркам і культурологиням
Кураторкам і критикиням,
Усім, хто сіє цю фігню по Україні
Та платить їм за маячню.
Для читачів окремо уточню,
Бо це важливо:
Бажаю родичам наснаги та вогню,
Хай буде помста
Швидка та справедлива!
2021 |
