Ян Таксюр

Старенька мати,
Білі хати,
Трава зім’ята,
Запах м’яти,
Сусідка Галочка кирпата.
Усе це взяти...
І в НАТО! В НАТО! В НАТО!

Кажуть, на думку міністра освіти України та його підлеглих, буде корисніше, якщо підчас занять в школі діти стоятимуть. Вже розроблені парти нового зразку, за якими учні не зможуть сидіти, а тільки стояти. Лише невідомо: треба при  цьому класти руки за голову чи ні.

Ніженьки терпнуть,
Та сохнуть кінцівочки,
Мокреє личко від сліз!
– Хто ж це дитинство
Мені так понівечів?
– Тихо, дитинко. Міністр.
– Ой, та чому б
Не сидіти з увагою,
Знань демонструючи міць?
– Бо то, голубонько, є неповагою
До, вибачайте, сідниць.
Місце м’яке,
Несерйозно сприймається,
Тільки то сміх молодим.
Рішення мудрі
В освіті приймаються
Органом саме отим.

2007.

Раз, два, три,
Чотири, п’ять!
Вийшов зайчик-бізнесменчик
Погулять!
На галявину весняну,
Підприємець вітчизняний!
Там капусту собі рве.
Він стрибає лісом, лісом,
І не знає НДСу,
А тим більше, ПДВ.
Раптом вийшло із-за рогу
Щось сторуке
Та стоноге!
Зайчика-бізнесменчика
Хап-хап-хап!
По кишенях підприємчика
Лап-лап-лап!
Зайчик каже:
– Хто ви? Хто ви?
– Я, синочку, Податкова!
Тут тобі й смерть!

2007.

Хто там бродить одинокий
Наче тінь?
І в кого лягла під оком
Чорна синь?
Хто тікає від народу
Поміж хат?
Ой, та це ж Степан Петрович,
Депутат!
– Чом, Степане, ти гуляєш
Тут оце?
Чом низенько нахиляєш
Ти лице?
І у серці ти навіщо
Носиш сум?
Я ж тобі з усіх найближчий,
Я твій кум!
– Ой, кумасю, вийшло горе
В лихий час!
Мучить, мучить мене сором
В перший раз.
Був у мене іміджмейкер,
Я вже звик.
А тепер не знаю, де він,
Мабуть втік.

«Наша Україна» – партия, которую некогда создал и возглавил Виктор Ющенко.

Ой, кувала зозуленька
Коло Віктора хати...
– Скільки ж мені на Банковій
Та іще панувати?

Як почала зозуленька,
Так від ранку до ранку
Все ку-ку та ку-ку йому,
І приємно Гаранту.

Бо забув, що та пташечка,
Що кує так незвично –
«України» від «Нашої»
Сувенір механічний.

Цяця ще помаранчова,
Хоч кує про минуле.
Завели на Майданчику,
А вимкнуть забули...

2006

Збудились хлопчики й дівчата.
– Ганьба! – кричать. – Ганьба! Ганьба!
В стрічки убралися картато,
І ну, Хрещатиком гуляти
Довколо свого кандидата!
А той стриба! А той руба
Повітря бідного Майдану:
– В нас будуть money! Money! Money!
І мерехтять серед туману
Дві ручки звабливо та кволо.
З ним поруч друзів тісне коло:
– Оце вам, діти, новий тато!
Неначе янгольська труба
І не покликає ніколи
Всіх до розплати…

2004