Учора зранку, як прокинулась земля, Почав я у собі вбивати москаля. А разом з ним вбивав та рвав мов звір Треклятий «Рускій мір», Бо залишки отого «міра» Душа іще несла Немов забруднена квартира. О! Боротьба була така важка! Москаль тримавсь і «мір» кусавсь, Вмирать обидва не хотіли, Бо їм у серці у моєму жить кортіло. Та після героїчних спроб Прийшла до мене перемога – Забив та викинув (туди їм і дорога). А що ж залишилось? Лишився тільки жлоб Нахабний, темний, повний злоби. І навіть і не жлоб, а так… Маленький жлобик. |