(з циклу «Кошмари»)
І знов наснилося жахливе (І в нашому краю практично неможливе). Ніби за рішенням прем’єра й Кабінету Мого портрета віднині Розвісить треба по усій країні, У кожному селі й родині… І бачу у ві сні: якісь вже бугаї Заносять силоміць зображення мої, І ось вже вишу по кутках у кожній хаті я. Я плачу, плачу: «Хлопці! Братіє! А де ж свобода вибору І, вибачте на слові, демократія?» А ті дивуються, і так мені категорично: «Оце, добродію, є спражня демократія. Ну, може, трохи специфічна. А втім, як не подобається тут вам – Валіза! Вокзал! Тундра! Валіза! Вокзал! Тундра!». |