(з циклу «Кошмари»)
І знов наснилося жахливе
(І в нашому краю практично неможливе).
Ніби за рішенням прем’єра й Кабінету
Мого портрета віднині
Розвісить треба по усій країні,
У кожному селі й родині…
І бачу у ві сні: якісь вже бугаї
Заносять силоміць зображення мої,
І ось вже вишу по кутках у кожній хаті я.
Я плачу, плачу: «Хлопці! Братіє!
А де ж свобода вибору
І, вибачте на слові, демократія?»
А ті дивуються, і так мені категорично:
«Оце, добродію, є спражня демократія.
Ну, може, трохи специфічна.
А втім, як не подобається тут вам –
Валіза! Вокзал! Тундра!
Валіза! Вокзал! Тундра!». |
