Я чув, одного депутата
Спитала якось «Морнінг Стар»:
– Чи продасте ви свого тата,
Як вимагатиме піар?

Зрадів хлопчина до нестями
І тяжко диха, як Муму:
– Так, може, глянете ще й маму?
Їй-бо, недорого візьму!

Десь на хуторі Параски,
Там, де ліс густий,
Жив колись козак Поплавський,
Мудрий і простий.

Мав свиню, гуся та кури,
Але все продав,
І якусь нову культуру
В полі доглядав.

Раз приїхало начальство,
Бачить, щось росте.
І як гаркне: – Мрію з мальства
Саме про оте!

Ясно, просто, не по-панськи
Вийшло в козака.
Дать Поплавському гетьманство
Рішенням ЦК!

Подробнее...

Відвідав якось на Хрещатику
Фаст-фуд.
А потім – зуд,
У грудях скрут,
І в животі такий «не веррі гуд»,
Що вже хотів подать до суду.
Та десь почув,
Що власники фаст-фуду –
Поважні люди.

Подробнее...

Я вийшов в поле,
А воно все голе!
Неначе був тайфун
Чи пронеслися шторми.
– Ах, рідне поле,
Та чого ж ти голе?
Скорботний голос відповів:
– Реформи…

В переулке, возле моста,
Где шумит зелёный сквер,
Проживает дядя Костя,
Наш сосед, миллионер.

У него в кармане деньги,
У него внутри икра.
Это просто загляденье –
Увидать его с утра!

В дом заходят по порядку
Те, кого избрал народ:
«Дядя Костя, дай нам взятку!»
Дядя Костя им даёт.

Входит тётя с «Моторолой»,
Говорит, что вступит в связь.
Дядя Костя даст ей доллар –
Тётя прыгает, смеясь.

Всё, что наш сосед захочет,
Может он купить всегда.
Хочет – партию сорочек,
Хочет – «Партию Труда».

Подробнее...

Ми хотіли мати сало.
Сала дали нам чимало.
Ми сказали: «То замало».
Нам тоді іще додали,
Так, що з рота випадало.
Та душа не заспівала,
Серце стукало недбало.
Хоч ми стільки сала мали,
Що вже ноги не тримали.
А чогось не вистачало,
В грудях шкрябати почало,
І з глибин, де спало сало,
Тихо думка випливала:
«Марні пошуки тривалі.
Хлопці, справа не у салі…»