yan taksiur circle 230 2

Ян Таксюр

Литератор, сатирик, публицист

 

Поиск

Було у мене, хлопці, відчуття:
Усе! Кінець! Немає майбуття!
Вже не потрібна наша боротьба,
Нема, в кого плювать,
Кричать: «Ганьба! Ганьба!»,
Бо ворог кинув патріота,
Наче фрайєра…
Та богу дякую, з’явився сенс життя!
Хоча не богові,
А Формулі Штайнмайєра.

(спогади європейця)

Крокує Києвом парад.
Як кажуть, «никаких преград!»,
Це перемога толерантності forever.
Йдуть мужики в бюстгальтерах рожевих,
У кожного і вуса, і коса.
А навкруги та ж вічная краса!
Дніпро, каштани, Володимирова гірка!
І хоч поліціянт готовий бить по нирках
Того, хто скривдить любителів європ,
В землі копається, як завжди, хлібороб,
В садах плоди невпинно набирають соки,
Річки течуть, і вітер між осоки,
І небо накриває поле й гай.
І так здається, ніби оцей рай
Не похитнуть ні зради, ні паради.
Та це помилка, браття, це обман.
Бо, як пройшов рожевий караван,
Як проповзла блакитная шпана,
Так наче рідний край
Ковтнув шматок лайна…

Написав я прощальнеє слово,
Не цурайтеся слова мого.
Жив на світі історик Петрович –
Мабуть, чули про справи його.

Наганяв на країну він смуток,
В нашу пам’ять залазив щодня.
Та погнали його з інституту –
Отака-то, малята, фігня.

Тож, Петровичу, зникни негайно!
Свої речі скоріш позбирай.
Прощавай, брехунець, прощавай-но!
Відлітай у брехливий свій край.

В тім краю світить чорнеє сонце,
І героєм стають на «айн-цвай»,
Якщо в таборі був охоронцем
Або в Києві був поліцай.

Подробнее...

(підсумки самміту G-20)

Надія наша – містер Дональд Трамп
Сказав про Путіна, що той, «прекрасний хлопець»,
І серце рветься від болісних емоцій,
Ну, де іще шукати друзів нам?

Нема! Нема! Он Меркель вже ковбасить,
Як поруч з нею України син.
Наш Вова їй, виходить, не прекрасний?
У неї Вова в пам’яті один!

А той Макрон вклонився, каже: «Здрасьтє!»
І називає Путіна «месьє».
От так би й крикнув: «Ах, ви, пі..си!»,
Та тільки толерантність не дає.

Що ж нам робить, еліто України?
Кидають нас і «Таймс», і «Парі-матч»…
Усе нормально! Знов країна гине.
А нам лишивсь, як завжди, вічний плач.

Привіт тобі, минула владо
З нудотним присмаком «Рошен»!
Ти якось дивишся не радо,
І біль в очах: «Невже? Невже?
Народик мій, собі на горе,
Забувши нас, так низько впав,
Що комедійного актора
Чомусь на виборах обрав?»
Панове! Владні, шоколадні,
Народолюбні (взяв в лапки)
Такі сьогодні безпорадні,
Ви теж актори! Ще й які!
Майстри підробки, імітацій –
Держава! Нація! Майдан! –
Набудували декорацій
І нас загнали в балаган.
І там нам грали в «патріотів»
Високомовно, без душі.
Хоч в серці вашім інший клопіт:
Ви всі, по суті, торгаші.
Що вам народ? Вкраїна-мати?
Обманний напустивши дим,
Ви здатні тільки грабувати,
Але співать при цьому гімн.

Подробнее...

Один пацан (в житті ні бе, ні ме)
Шукав у барі бармена посаду.
Та якось переплутав резюме –
І раптом він пройшов в Верховну Раду.

Спочатку, бідний, знітився. Що? Як?
Збагнуть хотів діяльності основи.
Але почув: «Не смикайся, чувак!
У нас тут в Раді  більшість випадкових»

І скоро хлопець той, здолавши страх,
На кнопки вправно тиснув прямо зранку,
У спікера читаючи в очах
Усі бажання, примхи, забаганки.

Лише одне бентежило весь час
(І навіть в день пристойної зарплати)
«Невже це все? Чи є іще якась
Мета у мене, як у депутата?»

Подробнее...