|
(з циклу «Неоднозначність»)
– Скажіть-но, друже,
А Гітлер був хороший чоловік?
– Ну, так категорично я не звик,
І якось примітивно це, пробачте.
Бо постать ця була неоднозначна.
– Тобто були контексти?
– Авжеж, і Гітлер мав причини
Себе не зовсім адекватно вести.
Образив хтось його, можливо,
А був Адольф такий тонкий,
Такий вразливий!
Скоріше кривдника його
Судить ми маєм право.
До того ж з ним поважні люди
Мали справу.
Та й патріотом він в якомусь сенсі був.
– А десь я чув,
Народу нашого він перевів чимало.
– Ну, звісно, пропаганда не дрімала.
Та й заздрять люди
Чужому розуму та вроді.
– А, кажуть, Гітлер у Європі вже не в моді?
– Хіба ж ми можем вірити газетам?
Та кожен Ганс трима під ковдрою його портрета!
І вам не раджу фотку цю
Далеко вже ховати,
А навпаки, виймати з льоху, протирати.
А вийде час, і нас покличуть до Брюселю,
Портретика дістанем, і власними руками,
Убравши квіточками,
Внесем до кожної оселі.
Ах, ти манюня з вусиками гарна!
І зачіска на бік така шикарна!
А тим, хто ображає марно,
І називає «людожер»,
Скажу: то ваше щастя,
Що Адік наш помер.
А то було б у таборі вам кепсько,
І табір був би аж ніяк не піонерський… |
