Люблю я жити толерантно!
Коли усе побарабантно,
Коли живеш неначе в танку,
Сидиш, складаєш хокку, танки…
А навкруги, немов Содом,
Або дурдом.
Але своїм жорстким судом
Я не суджу – не маю права.
Нехай хоч підорів орава
Парадами поганить Київ мій.
Нехай хоч стародавній змій
На берег вийде із Дніпра.
Я не кричатиму «ура!»,
Але й обуритись не буде жодних спроб.
Бо я з Європи, і не гомофоб.
Хоча буває, припече,
І так би врізав між очей
Якомусь пану десь у банку…
Але кажу собі:
«Не толерантно це, Степанку!».
І тільки з люті вирву із землі траву,
Розслаблю галстука, подихаю
І знов живу.
У мене пес Сірко помер сьогодні на світанку.
Оно лежить.
Щасливий, толерантний! |
