Жив на світі політолог,
Політолог молодий.
В нього був приємний голос,
Гарно вдягнутий завжди.

Де у нас які загрози,
Де підйом, а де застой,
Він робів щодня прогнози.
Аналитик був ще той.

І тому тримавсь зухвало –
Горда впевнена хода.
Та прогнози не збувались.
Отака була біда.

І журився, хоч таємно,
Молодий отой діяч:
«Як же все це неприємно!
Не збувається, хоч плач!»

І сумний той бідолага
Якось спав майже добу,
І прийшов до нього Янгол.
Той, що змалку в нього був.

«Чом – заплакав політолог, –
Прогнозую, а дарма?
Он, сміються вже навколо,
Мовляв, успіхів нема!»

Янгол каже: «Досить суму.
Не досягнеш ти мети,
Бо Господь інакше дума.
Дума Він не так, як ти.

І тому не вийде путнє,
Не побачиш перемог.
Бо не можеш знать майбутнє.
Бо ти ж хлопчик, а не Бог».

«Що ж робить? – кричить сердешний, –
Вже дійшов я до межі!»
«Помолись, щоб знать прийдешнє.
Кажи: Боже, поможи!

А як будуть десь дебати,
(Ох, дивися, не нашкодь)
Як почнеш прогнозувати,
Додавай: як дасть Господь»

Політолог зблід відверто:
«То вже точно засміють!
Бо для наших, для експертів
Бог чи віра – то все муть.

Ой, дозвольте, я вгадаю
Хоч мізерне: – Де-не-де
Дощ рясний для урожаю
У четвер у нас піде»

«Прогнозуй… Ну, наче діти. –
Янгол тихо промовля, –
Все одно збиравсь полити
Наш Господь Свої поля».

І назавтра «Будуть зливи» –
В інтернет пішла стаття.
Дощ піщов, і був щасливий
Аналітик, як дитя.

Політолог той – це кум мій.
Тож повірте ви мені:
Зовні всі вони розумні,
А всередині дурні.