Жив на світі політолог, Політолог молодий. В нього був приємний голос, Гарно вдягнутий завжди.
Де у нас які загрози, Де підйом, а де застой, Він робів щодня прогнози. Аналитик був ще той.
І тому тримавсь зухвало – Горда впевнена хода. Та прогнози не збувались. Отака була біда.
І журився, хоч таємно, Молодий отой діяч: «Як же все це неприємно! Не збувається, хоч плач!»
І сумний той бідолага Якось спав майже добу, І прийшов до нього Янгол. Той, що змалку в нього був.
«Чом – заплакав політолог, – Прогнозую, а дарма? Он, сміються вже навколо, Мовляв, успіхів нема!»
Янгол каже: «Досить суму. Не досягнеш ти мети, Бо Господь інакше дума. Дума Він не так, як ти.
І тому не вийде путнє, Не побачиш перемог. Бо не можеш знать майбутнє. Бо ти ж хлопчик, а не Бог».
«Що ж робить? – кричить сердешний, – Вже дійшов я до межі!» «Помолись, щоб знать прийдешнє. Кажи: Боже, поможи!
А як будуть десь дебати, (Ох, дивися, не нашкодь) Як почнеш прогнозувати, Додавай: як дасть Господь»
Політолог зблід відверто: «То вже точно засміють! Бо для наших, для експертів Бог чи віра – то все муть.
Ой, дозвольте, я вгадаю Хоч мізерне: – Де-не-де Дощ рясний для урожаю У четвер у нас піде»
«Прогнозуй… Ну, наче діти. – Янгол тихо промовля, – Все одно збиравсь полити Наш Господь Свої поля».
І назавтра «Будуть зливи» – В інтернет пішла стаття. Дощ піщов, і був щасливий Аналітик, як дитя.
Політолог той – це кум мій. Тож повірте ви мені: Зовні всі вони розумні, А всередині дурні. |