(байка)

На світі жив один
Диван,
На нім сидів один
Гарант.
Писав укази,
Підписував рахунки.
Диван широкий,
Вищого гатунку,
Терпів усе, бо знав
Обов’язки свої.
Коли ж Гарант поїхав
До чужих країв,
А потім, повернувшись,
Прямо на Дивані
Утнув наказ у тому плані,
Що він уже не тільки
Мен крутий,
А ще й святий,
І треба з нього по закону
Писать для нації ікону,
От тут Диван
Не витримав наругу –
Зламалися пружини
Та погнулись ду̀ги.
І він від сорому помер.
Тепер
Яку ми маємо мораль?
На жаль,
Коли в керманичів
Гординя рве усякі греблі,
Сумління переходить
В їхні меблі.