(байка)
На світі жив один Диван, На нім сидів один Гарант. Писав укази, Підписував рахунки. Диван широкий, Вищого гатунку, Терпів усе, бо знав Обов’язки свої. Коли ж Гарант поїхав До чужих країв, А потім, повернувшись, Прямо на Дивані Утнув наказ у тому плані, Що він уже не тільки Мен крутий, А ще й святий, І треба з нього по закону Писать для нації ікону, От тут Диван Не витримав наругу – Зламалися пружини Та погнулись ду̀ги. І він від сорому помер. Тепер Яку ми маємо мораль? На жаль, Коли в керманичів Гординя рве усякі греблі, Сумління переходить В їхні меблі. |