|
(щоденник активіста)
Хай ворогів чимало,
Але і в час біди
Залишусь радикалом,
Тепер і назавжди.
А душу мені гріє,
Коли навкруг сміття,
Лише прекрасна мрія
Про наше майбуття.
Хоча і тут є криза –
Для мрій, як прийде час,
Мені на думку лізе,
Пардон, фігня якась.
Лише колючі дроти,
В’язниці, табори.
Сидять непатріоти,
Прожектор б’є згори…
Так, нібито, красиво,
Для ворога – тюрма.
Та зовсім позитиву
В майбутньому нема!
Я бачу тільки ями
Та погорілий гай.
Де розвитку програми?
І де квітучий край?
І раптом голос! Боже!
Та краще б я оглух!
– Тільки таке і може
Здобуть ваш Славний Рух.
Саджать когось за грати,
Вам вистачить півкуль,
А щось побудувати,
Тут клепки – повний нуль.
Які тяжкі прогнози!
Заплакав я з нудьги.
– Неправда! Мабуть, в мозок
Проникли вороги!
Точніше, нелюдь-Путін
Нам промені пуска.
От розум й каламутить –
Хвороба в нас така.
Та захистить від кулі,
Та всіх підступних дум
Моя міцна каструля,
Яку приніс мій кум.
Вдягну та вийду зранку,
Щасливий чоловік!
І буду, наче в танку,
Віднині и повік. | 