(з циклу «Томосіада»)
В одного турка Ми томосу просили, А він морозився – То вѝдам, то не вѝдам. Тих томосів у нього Обмаль, видно, Тож ми старалися щосили: Навприсідки стрибали, Крутили фуете… Нарешті, щось прислав, Та, бачимо, не те – Якесь урізане, мале, Неначе недокурок. Ну, що тут скажеш? Одне слово, Турок! |