|
Привіт тобі, минула владо
З нудотним присмаком «Рошен»!
Ти якось дивишся не радо,
І біль в очах: «Невже? Невже?
Народик мій, собі на горе,
Забувши нас, так низько впав,
Що комедійного актора
Чомусь на виборах обрав?»
Панове! Владні, шоколадні,
Народолюбні (взяв в лапки)
Такі сьогодні безпорадні,
Ви теж актори! Ще й які!
Майстри підробки, імітацій –
Держава! Нація! Майдан! –
Набудували декорацій
І нас загнали в балаган.
І там нам грали в «патріотів»
Високомовно, без душі.
Хоч в серці вашім інший клопіт:
Ви всі, по суті, торгаші.
Що вам народ? Вкраїна-мати?
Обманний напустивши дим,
Ви здатні тільки грабувати,
Але співать при цьому гімн.
Лякать Кремлем – тут ви артисти,
Кричати: «Слава!» знов і знов.
Хоча з-під вашої завіси
В театрі витікає кров.
То кров дитяча і солдатська,
Із храмів вигнаних людей.
Облудники та злі паяци,
Бабло вам ближче всіх ідей!
Якби спустились марсіани
У наші ріднії краї,
Ви б їм вклонялись, наче пану,
І свій народ продали б їм.
І «ворогів» вели б на плаху:
«Хто не за Марс нехай помруть!»
Тепер колотить вас від страху,
Що ваші гроші відберуть.
І вам не спиться від напасті –
Сховати? Ноги уносить?
Ну ви накрались. А де щастя?
Он погляд, як в побитих псів.
Та що мої вам перестроги,
Що вам до звернення мого!
Сказав би вам: «Побійтесь Бога»,
Так ви ж не знаєте Його.
Всі ваші томоси, поклони –
То все акторський ваш фасон.
Лише одна у вас ікона –
На баксах Джорджик Вашингтон.
Радіти рано. Не радію.
На підкуп гроші є у вас.
Але маленька є надія,
Що відпочинем певний час.
Що сонце вигляне з туману,
І що народ, як знак біди,
Брехливі ваші балагани
Зруйнує в серці назавжди. |
