Мені приснилося, що Путіна не стало. Кудись подівсь, чи в космос полетів, Чи стало зле від вкраденого сала. І ось сиджу собі на самоті, Чекаю, що настане процвітання, Що гривня вскоче вгору, мов орля, Що геть підуть усі наші страждання, Що оживе сплюндрована земля. Бо Путіна ж нема! Усе чудово! Тепер підйом, прогрес і урожай! Але печально мукає корова, І сохне необроблена межа, І за вікном не йдуть щасливі люди, І на ТV брехня тих самих пик… І сумніви мені бентежать груди, І думи, хоч я думати не звик. І лячно, що додуматися можу До страхітливих, зрадницьких речей! Я прокидаюсь і питаю: «Боже, До чого сон?». І сльози із очей.
22.05.2020. |