Як вовча зграя з-за куща, Напали вороги на нашого борща. Немов катюги без душі… Та їжте вже ті кляті щі! Цілуйте своїх Мань чи Вань, Та не торкайтеся чужих надбань! Ви мало відібрали в нас В скорботний час Садків вишневих та хрущів? Тепер ви дотягнулись до борщів? Ну, звісно, вабить борщова̀ краса, То ж не «московська ковбаса», Це витвір генія, це вищий злет культури! Сметанка, сальце та буряк – Вам, вороженьки, не збагнути аж ніяк (Нехай чекають нас тортури) Нектару нашого секрет. – Ми вам зіпсуємо бенкет! – Гукають Київ, Львів та Фастів. Ми не дамо вам ноу-хау вкрасти, Як вкрали ви колись наш телескоп І радіо, і мікроскоп, І слово ріднеє «откєль». Нехай почують люди всіх земель Про борщ моє похвальне слово! Він – ідентичності основа. Лети, мій вірш! Мов камінь, залишай пращу! Геть! Руки геть від нашого борщу!
2020. |