Як вовча зграя з-за куща,
Напали вороги на нашого борща.
Немов катюги без душі…
Та їжте вже ті кляті щі!
Цілуйте своїх Мань чи Вань,
Та не торкайтеся чужих надбань!
Ви мало відібрали в нас
В скорботний час
Садків вишневих та хрущів?
Тепер ви дотягнулись до борщів?
Ну, звісно, вабить борщова̀ краса,
То ж не «московська ковбаса»,
Це витвір генія, це вищий злет культури!
Сметанка, сальце та буряк –
Вам, вороженьки, не збагнути аж ніяк
(Нехай чекають нас тортури)
Нектару нашого секрет.
– Ми вам зіпсуємо бенкет! –
Гукають Київ, Львів та Фастів.
Ми не дамо вам ноу-хау вкрасти,
Як вкрали ви колись наш телескоп
І радіо, і мікроскоп,
І слово ріднеє «откєль».
Нехай почують люди всіх земель
Про борщ моє похвальне слово!
Він – ідентичності основа.
Лети, мій вірш! Мов камінь, залишай пращу!
Геть! Руки геть від нашого борщу!

2020.