|
Хоча ми впевнено крокуєм до Європи,
Але часи складні,
І, є свобода слова в нас чи ні –
Митцю найкраще йти шляхом Езопу.
В одному Лісі,
Коли вождя обрати бу̀ло важко,
На роль керманича
Потрапила одна нервова Пташка.
І всі зайці, вужі, комашки,
Сусіднє місто та село
Тій Пташці голос віддало
(Бо іншіх варіантів не було).
Ну, Пташка та спочатку
Голосно співала,
І обіцяла всім чимало.
Та зрозуміла у якусь печальну мить,
Що їй з вовками жить.
А як, вона не знала.
А тут ще й три телеканали
Про ту, пернату, сказали кілька слів,
Мовляв, негарний в неї спів.
А Пташка бідная і так була на нервах:
– Вождю такі підлянки, стерво!
А головне, коли? Тепер! –
І вимкнула каналам трьом ефір,
А щоб точніш – етѐр.
Звірята в Лісі плачуть:
– Що ж ти робиш?!
Нема кормів, так дай хоча б видовищ!
Щоправда, пташкова команда –
Були там Бик, Орел і Панда
(Коротше, та ще банда)
Зробивши чеснеє лице,
Сказали, що відклю̀чення оце
Демократичне, мля,
І, тіпа, по закону,
Бо є добро від Білого Бізону.
І що ж? Гадаєте, настала тиша?
У Лісі всі сидять, мов миші?
А Пташка знов співає, як раніш?
Як кажуть за кордоном, шиш!
Лягли інакше пазли –
Усе живе нявчить про негаразди.
Клекочуть грифи про тарифи,
Кричать рибѝни: «Дай вакцину!»
І от, виходить якось Пташка на подвір’я
(А в неї з нервувань повипадало пір’я)
І бачить, проповза меленька змійка,
А може, землерийка.
І каже та тваринка ма̀ла:
– От нафіга ти вирубав телеканали?
Бо навіть я – істота невідомая науці
(Можливості ума у мене куці)
А розумію, що плювать не можна в Конституцію!
Коли скінчив цю байку, був вже ранок.
І хочеться спитати наостанок:
– Шановні читачі,
Ви не дивіться, як сичі,
І, хоч майбутнє знати тяжко,
Скажіть-но, що чека на тую Пташку?
Почнеться злет чи закінчить на ешафоті?
Мені здається, що вона
В глибокому прольоті.
2021 |
