|
Навкруги руїна,
Всі зусилля марні.
Чом так, Україно?
Винні олігархи.
Край наш рідний стогне,
Стогнемо ми з кумом.
Що робить? А хтозна!
Лиш зітхаєм сумно.
Ми убогі, бідні,
А у них палати.
Он пішов негідний,
Олігарх треклятий!
Бачив сон чудесний –
Зникли олігархи.
І приходять чесні,
На обличчя гарні…
Раптом зверху голос
Лагідний незвично:
– Візьмемо за горло
Сук олігархічних!
То гукає влада:
– Бий їх, хлопці, нумо!
І пішли ми радо
Проти клятих з кумом.
Двох чи трьох спіймали.
– Ось вам, хитролиці,
Стусанів чимало,
Ляпасів по пиці!
Гнули Україну?
А тепер поплачте!
Станьте на коліна
І кажіть: «Пробачте!»
Плакали іуди,
Навіть схудли тілом.
Потім чесні люди
Їх майно ділили.
Чесних нас багато.
(Ми не встигли зранку)
Я хотів палати,
А дістались банки.
Банків п’ять, приблизно,
Фракції у Раді,
Що були в харцизів,
У тих жирних гадів.
Маєм тепер сайти,
Землю, аквапарки.
Та запам’ятайте:
Ми не олігархи!
Як все наше стало,
Все змінилось, звісно.
Чесні в нас канали,
Чесні журналісти.
А хто скаже проти,
Хто інакше дума,
Тих непатріотів
Ми дістанем з кумом.
Як неолігархи,
Кажемо убогим:
– Маєш борщ та чарку?
Кажи: «Слава Богу!»
Бо у нас турботи,
Тяжко жить багатим.
«Падли!» крикнув хто там?
Будемо карати.
Бачиш, Україно,
Твій народ нечемний.
Вічно стогне, гине.
Як це неприємно!
2021 | 