|
Жив-був на світі багатій,
Співаймо: «Будьмо, гей!»
Він мав завод, маєток свій,
І все було о’кей.
Про яхту мріяв і про банк,
Хоча було вже два.
Не жив, а пер, неначе танк,
Правління голова.
Та якось з ним в недобру мить
Уранці вийшло так:
Відчув, на пузі щось свербить.
Та що там? Прищ? Чиряк?
І дійсно, прищ. Багатий пан –
За ліки! Щось не те…
Від ліків став ще гірше стан,
Бо прищ росте! Росте!
Неначе горб на животі,
Немов живий бугор!
До того ж, господи прости,
Смердіти став той горб.
Ховають очі лікарі:
– От, спробуйте ще гель…
Сховались друзі-лихварі,
Дружина топ-модель.
І перша панова сім'я –
Донька̀, дорослий син.
Забули всі багатія,
Лежить собі один.
А клятий прищ набрався сил,
На панові сидить.
Міцний, немов червоний віл,
І знов-таки смердить.
В банкіра кепськії діла,
Усох живіт, лице.
Бо сила бідного пішла
В утворення оце.
А тут ще й пізньої пори,
У ніч страшну й бридку
Треклятий прищ заговорив!
І річ повів таку.
– Ну, що? Лежиш, немов мертв'як?
І де твоє бабло?
Ти був цабе, неабияк,
А що воно дало?
Якийсь чиряк! І все! Пітьма
І в серці, і в очах.
Надії-виходу нема,
А тільки смертний страх.
Прищ засміявся. (Ну, хоч плач!)
І дійсно, у імлі
Став тихо плакати багач:
– О, дні останні, злі!
Мені так боляче, хоч вий!
Кінець вже не мине.
Ой, Боже, милий, пожалій
Нещасного мене!
Чиряк здригнувсь і затремтів:
– Ви ж, дядьку, атеїст!
До чого тут слова оті?
Бабло-бухло ваш хист.
Та багатій не замовка:
– Напасті, Боже, знищ!
І сльози ллються, мов ріка.
А вранці зник той прищ.
І знову став багач, як бик.
І знову танком пре.
Пішло життя таке, як звик,
От, як було старе.
А ти, що думав, читачу,
Банкір побіг у храм
І, вдячний, запалив свічу,
І уклонився там?
Облиш! Було все навпаки.
Він все забув давно.
І ми з тобою теж такі –
Вино, лайно, майно.
Господь чека, та ми не з Ним,
Не наїмось ніяк.
Допоки десь не вдарить грім
Чи вискочить чиряк.
2021. |
