Чудовим днем ішов Джо Байден
Вкраїнським полем навпростець.
За ним – Вован, його команда
І депутати, хай їм грець!
Всміхнувся Байден білозубо,
Як посміхаються в кіно:
– А підкажіть-но мені, любі,
Усе навкруг, чиє воно?
– Усе, що родить, всі, хто пашуть,
Що наливається ущерть,
Тут, пане, ваше, тільки ваше.
І трішки наше, так, ледь-ледь.
– А ці ліси, в садах доріжки,
Туман, що йде за обрій аж?
– Теж, пане, ваше, в тому й фішка.
І трішки наше, любий наш!
– А що в землі, там, під горбочком,
Де смак вугілля та руди?
Теж ваше, й вашого синочка.
І трішки наше, як завжди.
– Мене втішають ці картини!
Як зветься край, де все о’кей?
– То, пане Байден, Україна.
А щоб точніше, то Юкрейн.
– Юкрейн… Юкрейн… не чув ніколи,
Хоча дожив до сивини.
А втім, ви пацани прикольні
І наші, сучі ви сини!
2021. |
