Ян Таксюр

Один елітний ма̀лий
З трибун співав, мов пташка.
Бабла було навалом,
Але морально тяжко.

– Чи можу я не красти? –
Питав себе хлопчина,
– Або не дуже часто?
Все ж бачить Україна!

Як ми народу брешем
І ха̀паєм брутально…
Хай гро̀шей буде менше,
Та не свербить морально.

Хоча, нікчемні люди!
(Думки скребуть, мов миші)
Поки моральним буду,
Прийдуть і візьмуть інші!

Посунуть від корита,
Така у нас ментальність,
А в мене теж є діти.
І нафіг та моральність?!

Он, гроші майже поруч,
Чи пропускати мушу?
Та сором, як на горе,
Ледь-ледь, а стука в душу…

В багатих теж є муки
У нашім ріднім краї.
Але, елітні суки,
Я вам не співчуваю.

2021.