Відкрите вікно. Настурції.
Воло̀го дихає сад.
Тихо чита Конституцію
Обранець і депутат.

Рухає кожною рисою,
Око туманить сльоза.
– Як же все гарно написано!
Душею всією – за.

Скільки тут мрій та романтики,
Майбутнє, неначе сон.
Віє від кожного клаптика:
– Я твій закон! Закон!

Зайти б до парла̀менту чистими,
Нія̀ких відкатів, квот.
Не шкурами, не лобістами –
Страждальцями за народ.

Не треба ні гро̀шей, ні слави нам,
І годі творите зле!
Але суворі обставини,
І вічне але…  але…

2021.