Можливо, пояснити не зумію –
Коли тверезий якось обмаль слів.
Чекаєм дуже ми Варфоломія
У нас в Глевасі (поруч Васильків)
Скоріше прилітайте вже, Всесвятість,
Бо тут щодня вирують чудеса:
Мій кум з кадилом походжа по хаті
І щось комусь кричить у небеса.
Я теж служу, малюючи ікони,
(Святі жовтенькі, небо голубе)
Ми друзів причащаєм самогоном
І церквою вважаємо себе.
Священник наш негарне нам пророчить,
Бо він агент відомий із Москви,
Тож визнати за церкву нас не хоче.
Тепер надія наша – тільки ви.
Бажання наше, мабуть, вам знайоме:
Візьміть під свій високий омофор.
Ну, звісно, краще видати нам томос,
Та гро̀шей мало, кум мій не мажор.
Хоч віримо, що буде так не вічно,
Якщо хрестить почнемо і співать.
Тому, спочатку дайте канонічність
І довідку, що маєм благодать.
А батюшку ворожого здолаєм,
І в органи напишемо листа:
Таким не місце в нашім ріднім краї,
Бо він весь час торочить про Христа.
Не бійтеся, що вас засудять люди –
«Розумних» ми запхаєм до нори.
Якби не удавився пан Іуда,
Він теж якусь би церкву утворив.
Визнання да̀ли ви таким хлоп’ятам,
Що можна буть за тата вже і нам.
(Згорів сарай, нехай горить і хата)
Ласкаво просимо, Всесвятосте, велка̀м!
2021 |
