Виноградную косточку в тёплую землю зарою…
Булат Окуджава.
Уколю собі в бік тихо зранку індійську вакцину
І хатину продам, і за світло борги заплачу̀.
І запла̀чу, як Байден зненацька згада Україну,
Прилетить і, мов батько, поплеска мене по плечу.
І куплю собі хліб, і вклонюсь під портретом гаранта,
На колінця припасти примушу дружину й дітей.
А як хлібця не стане, збиратиму пляшки від «Фанти»,
Та із геями голосно я закричу: «Будьмо, гей!».
Розтопчу та сплюндрую усе, що було мені миле,
І шкідливого Пушкіна десь на городі спалю.
І застогне мій дід несвідомий в забутій могилі,
А я плюну на діда, та й дупу пока̀жу Кремлю.
А коли я помру і в труні усміхнусь променисто,
І віддам під кана̀біс мій двір і садок, і город,
То вже визнають, мабуть, начальство й брати-активісти,
Що я гідний того, щоб носити ім’я «патріот»...
2021. |
