(з циклу «Таємниці рідного краю»)
Питаю якось в кума: – Як думаєш, чому обіцяний прорив Не наступив, І зубожіє день у день народ? А він почервонів, сопе і каже: – Ти не патріот. Питаю якось в кума: – Як думаєш, а може, ми стрибали марно, І ті, кого обрали ми, не зовсім гарні, А цей, наприклад, взагалі злодюга та урод? А він заплющив очі, весь побілів та й каже: – Ти не патріот. Питаю якось в кума: – Як думаєш, кумасю милий, А може, нас, по ходу, обдурили? І ми, як лошенята, і не туди, і не за тим пішли? І от сапаємо тепер чужий город? А він обидва вуха затулив, І каже вперто і крізь зуби: – Ти не патріот. Панове, загадка така: Тільки мені здається, Що хтось з нас ідіот? |