(з циклу «Таємниці рідного краю»)

Питаю якось в кума:
– Як думаєш, чому обіцяний прорив
Не наступив,
І зубожіє день у день народ?
А він почервонів, сопе і каже:
– Ти не патріот.
Питаю якось в кума:
– Як думаєш, а може, ми стрибали марно,
І ті, кого обрали ми, не зовсім гарні,
А цей, наприклад, взагалі злодюга та урод?
А він заплющив очі, весь побілів та й каже:
– Ти не патріот.
Питаю якось в кума:
– Як думаєш, кумасю милий,
А може, нас, по ходу, обдурили?
І ми, як лошенята, і не туди, і не за тим пішли?
І от сапаємо тепер чужий город?
А він обидва вуха затулив,
І каже вперто і крізь зуби:
– Ти не патріот.
Панове, загадка така:
Тільки мені здається,
Що хтось з нас ідіот?