Хто там бродить одинокий
Наче тінь?
І в кого лягла під оком
Чорна синь?
Хто тікає від народу
Поміж хат?
Ой, та це ж Степан Петрович,
Депутат!
– Чом, Степане, ти гуляєш
Тут оце?
Чом низенько нахиляєш
Ти лице?
І у серці ти навіщо
Носиш сум?
Я ж тобі з усіх найближчий,
Я твій кум!
– Ой, кумасю, вийшло горе
В лихий час!
Мучить, мучить мене сором
В перший раз.
Був у мене іміджмейкер,
Я вже звик.
А тепер не знаю, де він,
Мабуть втік.
Був іще політтехнолог,
Кинув теж.
І оце я наче голий,
Без одеж!
Ні ступить, ні стати прямо
До пуття.
Наче витягли программу
Для життя!
Був я модний та елітний
Наче сер,
Знову став – селюк невмитий
Я тепер...
І несеться плач до ночі
У гаї:
– Повертайтесь, голубочки
Ви мої!
Ой, були ви поруч завжди
Як сини,
Хоч і знав, що ви продажні
Пацани.
Гроші чесно, регулярно
Вам вносив!
Мабуть, хтось із олігархів
Спокусив...
І ховається за тином
Той Степан,
І зітхає Україна:
Бідний пан!
Ой, сердешні ви, державні
Діячі,
Як чеснот немає справжніх
Хоч кричи.
Іміджмейкерів кохайте,
Добра путь!
Тільки знайте, знайте, знайте:
Продадуть.

2007 г.