Хто там бродить одинокий Наче тінь? І в кого лягла під оком Чорна синь? Хто тікає від народу Поміж хат? Ой, та це ж Степан Петрович, Депутат! – Чом, Степане, ти гуляєш Тут оце? Чом низенько нахиляєш Ти лице? І у серці ти навіщо Носиш сум? Я ж тобі з усіх найближчий, Я твій кум! – Ой, кумасю, вийшло горе В лихий час! Мучить, мучить мене сором В перший раз. Був у мене іміджмейкер, Я вже звик. А тепер не знаю, де він, Мабуть втік. Був іще політтехнолог, Кинув теж. І оце я наче голий, Без одеж! Ні ступить, ні стати прямо До пуття. Наче витягли программу Для життя! Був я модний та елітний Наче сер, Знову став – селюк невмитий Я тепер... І несеться плач до ночі У гаї: – Повертайтесь, голубочки Ви мої! Ой, були ви поруч завжди Як сини, Хоч і знав, що ви продажні Пацани. Гроші чесно, регулярно Вам вносив! Мабуть, хтось із олігархів Спокусив... І ховається за тином Той Степан, І зітхає Україна: Бідний пан! Ой, сердешні ви, державні Діячі, Як чеснот немає справжніх Хоч кричи. Іміджмейкерів кохайте, Добра путь! Тільки знайте, знайте, знайте: Продадуть.
2007 г. |