|
На березі Славути,
Як той міфічний Пан,
У “Рібоки” обутий,
Сидів козак Степан.
Ковтнувши “Пепсі-коли”
І мріючи про “лав”,
Він кульку “Стиморолу”
Із рота випускав.
А поруч десь Галина,
Що в ранчо з ним жиє,
Лежить і вже годину
Гамбургера жує.
А діти рано вранці,
Іще серед імли,
Поклавши “Снікерс” в ранці,
До коледжу пішли.
Старенький дід на ганок
Виходить в кімоно,
І знов про лесбіянок
Він дивиться кіно.
А баба: «Гоу з хати!
Бо стрелю, в решті решт!»
Та дід, мов Термінатор:
Його нічим не вб’єш.
А в полі і в кошарі
Стоїть такий прогрес!
І віялки “Феррарі”,
І трактор “Мерседес”!
На фермі повне диво:
Плямастий бик Пірат
Вдягнув презерватива,
Щоб не було телят.
Собаки брешуть “інгліш”,
Коти нявчать: “бай-бай”,
І все, що оком вгледіш,
То те є рідний край.
І мають все досхочу
І Канів, і Хорол,
І всяк жує та смокче
Той м’ятний “Стиморол”.
Летять кулькові зграї
Туди, де між дібров,
Як “Пепсі” виграває
Газований Дніпро. | 