Ах, друже, друже, любий друже! Мене давно цікавить дуже, Ну, звідки це тремтіння нервів, Коли я бачу десять євро?! І це бажання немовляти Від радості, пробачте, сцяти, Коли десь кажуть: «єлісєйскіє поля», «Брюсель», «Монмартр» і «о-ля-ля!». І хочеться стегном як курва вихиляти, Взуття, схилившися, лизати, Від щастя щось верзти не до пуття! Як звуться ці мізерні почуття? Оці нікчемні «чуйства»? І раптом здалеку – луна, мов з забуття: Холуйство…холуйство…холуйство… |