Кум по хаті ходить гордий
І розв’язує кросворди:
„Гете, Шиллер, Демюссе”.
Знає стерво геть усе!
А мої клітинки білі,
Бо забув столицю Чілі
І якогось гризуна.
Кум від щастя ледь з вікна
Наче пташка не злітає,
В мене ж комплекс виростає.
І як він сказав: „Гомер –
Я від люті ледь не вмер.
Тільки раптом гульк! Ідея!
Кум, щось схожий на єврея...
Ну тепер – це інша річ.
Я спокійний, наче піч.
Він мені – про Зевса дочку,
Я йому: „Мовчи, жидочку!” |
