Ми хотіли мати сало.
Сала дали нам чимало.
Ми сказали: «То замало».
Нам тоді іще додали,
Так, що з рота випадало.
Та душа не заспівала,
Серце стукало недбало.
Хоч ми стільки сала мали,
Що вже ноги не тримали.
А чогось не вистачало,
В грудях шкрябати почало,
І з глибин, де спало сало,
Тихо думка випливала:
«Марні пошуки тривалі.
Хлопці, справа не у салі…» |
