На Різдво колядували. Ой, колядували! І чого нам добрі люди Тільки не давали! Свинини – з Верховини! Гусятини – з Пирятина! А одні господарі щедрі Дали по десять «євро»… Ну, і ми ж не підкачали! Кричали, волали, танцювали! А нам за те сала, сала, сала! А в одній хаті Новенького ноутбука подарували. Виходить, співали не марно, Колядували гарно. Потім сіли ми, розмальовані, Ділити наколядоване. Веселі, рум’яні Свіжолиці, Майже не п’яні. Ділилися чесно, без драки, В усякому разі, до того прагнули. Тільки раз кумові моєму Дали по пиці, Щоб не був наглим він. Потім пішли до столу! По дванадцять страв Кожен прибрав! Вареники з горохом, З вишнею, з маком І для приколу З батончиком «Баунті»! Так було смачно, Просто всі були в ауті! Потім іще голубці, Ржані млинці І ці, забув як називається, Але як з’їси, до 8-го березня Ікається. Після того пішло скоромне! І таке ж огромне! Кабани, каплуни, Шашлики, бики! І коли кум спитав: «А де у вас суші?», Так наче плюнув у душу, Думали, задушим. Що ж стосується горілки та самогону, Тут рахунок грамів Пішов на мільйони! Коротше, стільки влили того добра До свого нутра, Води стільки не мають Усі притоки Дніпра! І раптом… Раптом, коли вже ранок За лісом почав тремтіти, Коли найтендітніші гості Попадали в холодець І спали, мов діти, Кум мій завзятий Встає і каже: «А дозвольте спитати. Якщо я не помилився, Ми так вправно гуляємо, Бо хтось народився, Не підкажете, хто? І запала тиша… От не люблять мого кума за то, Що як вип’є, не тримає кришу! І такі запитання ставить, чудак, Ніби в нас якесь «Что? Где? Когда?». Ну, тут я цього інтелектуала За полу посмикав, З останніх сил заграв останній музика, Потім пісню ще затягнули, Та не скінчили, поснули. Тільки одне хлопча маленьке Прокинулось, біленьке, Вийшло з хати, глянуло на зорі Та й каже таткові, що спав у дворі: «Тату, тату, дивіться! Он янголи в небі плачуть…» Та ніхто, ніхто не почув Ті слова дитячі. |