Світло в тунелі

Читав я книгу у метро,
Читав я книгу.
На дверях стогнуть: “Ще хоч тро...”
Життя – мов дзига.

Дитинка поруч щось гризе
І носом шмига:
– Мамуню, дядя що везе?
– То, кицю, книга.

Якийсь мужик у піджаку
Плечем задригав:
– Колись я теж купляв таку,
Ну, тіпа, книгу.

– І я купляв! А я читав!
– Мовчи, ханига!
І було видно – пам’ятав
Народ про книгу.

І я зрадів, бо сам з митців –
Розтала крига!
Є значить сенс писати ці...
Ну, тіпа, книги.