Де хліба вродили рясно,
Як ідеш к Дніпру,
Там жувала дівка красна
“Орбіт” без цукру.

Ой, жувала гумового,
Бо зубам він друг,
Свіжим подихом зимовим
Дихала навкруг.

І від подиху дівиці,
Вже й не знаю як,
Змерзло сто гектар пшениці
І померз буряк.

Нанівець селянська праця,
Хоч родило вщерть.
Що в Нью-Йорку гарна цяця,
То в Полтаві смерть.