Ян Таксюр

Доля не цукерка,
Є жахливі миті –
Парубок Оверко
Жив собі на світі.

У просторій хаті
Жив би собі гоже,
Та не дали кляті
Москалі ворожі.

Пробирався гаєм
До дівчини нишком,
А в дівчини Галі
Вже москаль у ліжку.

Примостилось суче,
Аж слину ковтає!
Та й дівчину мучить –
Пушкіна читає.

Спохмурнів хлопчина,
Тільки й крикнув: “Кате!”
Та й пішов під тином,
Став скарбів шукати.

Риє, аж посинів,
Вирив, збивши пальці,
А в порожній скрині –
Екскремент москальський.

Серцем напівмертвий
Від ганьби та болю,
В Африку Оверко
Втік з лихої долі.

А в країні дальній,
Боже ж ти мій милий!
Москалі на пальмах,
Мов оті горили...

Зараз у лікарні
Хлопцю колють дози,
Щоб картин примарних
Міг позбутись мозок.

Лікар капловухий
Так сказав: “Юначе,
Зранку пить сивуху –
Ще й не те побачиш”.

Отаке то, браття!
Мав Оверко силу,
Та його прокляті
Москалі згубили.