|
«Ряд так званих експертів з п’ятої колони
заявляють, що в Україні є фашизм. Це,
безумовно, неправда, яку поширюють
представники нижчої раси. І ми, члени
Братства українців-арійців, будемо
рішуче притягати такі елементи до
суворої відповідальності».
З соціальних мереж.
Ми крокуєм чітко, грізно,
Кожен прапора трима!
Ворог каже: є фашизм.
Ні! Фашизму в нас нема!
І щоб ворог клятий, клятий
Взяв назад свої слова,
Ми йдемо фашизм шукати –
Ліва! Права! Раз і два!
В ногу! Пісню! Час буремний,
Героїчний, славний час!
Ох, до чого ж це приємно,
Що лякаються всі нас!
– Стій, студенте! Стій, юначе!
Той упав, лежить в багні.
– Ти фашизму тут не бачив?
Тихо мукає: ні, ні…
Йде Хрещатиком туристка.
– Гей, німкине, пострівай!
Ти десь бачила фашистів?
– Вас? Фашизмус? Найн, найн, найн!
Далі йдем, співаєм хором,
Течемо, немов ріка.
Руку вгору! Руку вгору!
Це зарядка в нас така.
Раптом дядя, скаче радо,
Бо Майдану ветеран.
– Знаєш, дядю, брешуть гади
Про фашизм і про Майдан.
Заридав, аж до ікоти,
Весь зайшовся до соплів,
Парив щось про Гейне, Гете
І про інших москалів.
Задовбав довгоязикий,
Все верзе не до пуття!
Хоч і свій, а дали в пику,
Ну, і кинули в сміття.
День волали ми до хрипу:
– Де фашизм?! Мовчить юрма.
Запалили смолоскипи,
Знов шукаємо – нема!
Журналісти кажуть: чисто,
Хоч всю землю перерий!
А в нас чесних журналістів –
Як бл..дей на Окружній!
Тут наш фюрер, тобто, гетьман,
Каже, старший побратим:
– Десь в селі, хтось крикнув «геть» нам,
І ще плюнув перед тим.
І сказала там бабуся:
– Дочекались ми біди.
І в такім ворожім дусі
Заскрипіли два діди.
– Ось, де кляті супостати
Заховалися від нас!
Взяли зброю ми і лати,
Взяли памперсів запас.
Бо бабуся з виду тиха,
А шмальне – так до кишок!
Це завдасть здоров’ю лихо.
А нам, вибачте, за що?
Тільки розвідка доклала –
Супостатів не мільйон,
Переможемо зухвалих,
Як пошлемо батальйон.
Гей, тримайтесь, старі клячі!
Ви державі – як більмо.
Хто там ще фашизм побачив?
Ми уже до вас йдемо! |
